Как вы оцениваете действия вавилонских жителей
Как вы оцениваете действия вавилонских жителей правы ли они в своем желании докажите свое мнение приведите цитаты из текста
Металическая башня будет прочнее чем дервенная и устойчивей
Ассоль – маленькая мечтательница, которая живет в своем нехитром мире, созданном ее отцом Лонгреном. Ее заветная мечта – увидеть корабль с алыми парусами, где будет храбрый и красивый принц, чтобы увезти ее в свое прекрасное царство. Она живет этой мечтой, дышит ей, как воздухом. Эти минуты счастья давали Ассоль ту веру в сказку, которая рождала желание борьбы во имя великого будущего.
Ей было грустно возвращаться в реальность, где царят одиночество и боль, где исчезает главная потребность – способность мечтать.
Грей – юноша, создавший свой неизведанный мир, в котором открывается синее сияние океана. Молодого человека гнетут все условности света, ему душно и тесно в фамильном замке. Грей мечтает слиться с бурной стихией морской жизни и добивается своего: он покидает дом и отправляется на поиски своей сказки.
Еще в детстве, Грей увидел картину, которая стала как бы проводником его воображения. Он слышал шум ветра, всплеск воды, чувствовал соленый вкус воды на губах. Это завораживала его, унося в фантастический мир приключений и грез.
Сбылась счастливая мечта Ассоль и Грея, потому что в самом отблеске парусов они встретили свою любовь.
Как вы оцениваете действия вавилонских жителей? правы ли они в своем желании? докажите свое мнение, приведите цитаты из текста.
Я думаю что Вавилонские жители поступили неправильно, даже если это из желание построить башню до неба они хотели увидеть что там на небесах. Бог узнал об этом и был зол что они хотят разрушить его покой. Бог поступил правильно смешав языки жителей что бы никто друг друга не понимал. (Мне по литературе 4 поставили)
Папа Карло пришёл и сказал:
-Что с этой древесиной делать то? сказал он.
— Ладно. Что нибудь сделаю.
— А! Вот, я сделаю куклу!
И он начал делать куклу которую он хотел.
-Я назову его.
Он задумался и придумал:
-Я назову тебя Буратино!
А Буратино вдруг сказал:
-Привет!
Папа Карло удивился:
-Ты говорящий.
— Буратино, я сделаю тебе одежду и будешь ходить в школу.
— В школу?
-Да в школу.
Одвічне, як світ, і завжди хвилююче питання: із чого починається Батьківщина? З маминої пісні? З батьківської хати? Усе це так, проте не останнє, якщо не найперше місце належить природі. Охороняти природу — значить охороняти Батьківщину.
Згадаймо наших далеких предків. Обов’язковою умовою заселення нових територій була наявність води, лісу. Якщо з тих чи інших причин чогось бракувало, то селяни копали криниці, саджали лісосмуги й фруктові дерева.
Україна — це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці. Україна —розкішний вінок із рути і барвінку, що над ним світять золоті зорі.
Наші степи, долини, переліски. Скільки тут краси і яка вона різноманітна. Яке багатство барв, кольорів, відтінків!
Поле жовте, аж очам боляче. Стиглий колос гнеться під вітром, сполохана хвиля біжить від краю до краю. А над цим — переливчаста пісня жайворонка, що лине десь у високості, в мерехтливому мареві. Трохи далі — торішні скирти сірі. Здалеку вони здаються велетенськими тваринами, що лягли на спочинок. Здається, що ось-ось зведуться вони на ноги, щоб попрямувати до річки, напитися студеної водиці.
А вздовж річки зеленіють садки. Виглядають із них білі хатки-писанки. А як гарно на квітучому лузі! Зачаровано вбираєш зором багатобарв’я кольорів і ніжну зелень трав, і переливне буяння квіту, і казкові бризки сонця.
Для нашої залитої світлом країни жовтий і синій кольори є і були найдоречнішими. Це чудесно зрозумів наш простий народ, вимальовуючи свої хати в синє та жовте. Ці кольори давала народові любов до природи, яку він бачив саме у жовтій та блакитній барвах. Золотий степ, синє небо, синє море й ріки з жовтими очеретами і рудими скелями, сині гори. Отже, поєднання цих двох кольорів цілком відповідає народному смаку. Воно суголосне з тонами природи української, із козацькими звичаями. Любити, шанувати й оберігати рідну природу вчить нас наша література. Великий філософ і поет Григорій Сковорода наголошував, що природа є зразком доцільності. Як приклад він наводив Бджолу, називаючи її «гербом працьовитості». А згадаймо нашого геніального митця Т. Г. Шевченка. Перебуваючи далеко від рідної землі, Великий Кобзар змалював безсмертні образи, що перейшли у символіку, — тополю, калину, хрещатий барвінок. Гімн природі створила в «Лісовій пісні» Леся Українка. А скільки поезії знаходимо у творах Михайла Коцюбинського, Панаса Мирного, Івана Нечуя-Левицького та інших класиків української літератури. Володимир Сосюра писав:
Любіть Україну, як сонце, любіть,
Як вітер, і трави, і води.
В годину щасливу і в радості мить,
Любіть у годину негоди!
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову
І мову її солов’їну.
Людині необхідний зв’язок із рідною природою. Подивіться на чари буйноквіття, почуйте волання трави і дерев, і все зробіть, щоб нащадкам усміхалася і ростила вічну духовність наша найпрекрасніша на світі земля. Щоб квітувала вона могуттям кольорів, долучала до нашої неперевершеної пісні й до рідного мелодійного слова пахощі зела і високість неба, долучала щедрість праці і ніжність серця. Спадщина природи не менш важлива для цивілізації, ніж культура.